Надія і відновлення чутливості. Вихід за рамки умови.

Надія.

Tags: 

Почуття - це результат зупинки або супроводу дії. Коли ми робимо дещо і відбувається щось, що змушує нас зупинитися - збудження залишається, перетворюючись на те чи інше почуття. Або в процесі дії виникає збудження, яке може бути "витрачено", наприклад на радість, смуток або щось інше, в залежності від контексту. 
У тестах IQ присутні завдання, вирішення яких можливо знайти тільки тоді, коли вийти за рамки, окреслені умовою. Прикладом цьому є жарт
- Скажіть, лікарю, - запитує у завідуючого психіатричної лікарні перевіряючий, - як ви визначаєте, вилікувався хворий чи ні? 
- Ми влаштовуємо одужуючим невеликий іспит: наповнюємо ванну водою, кладемо поряд кухоль і ложку і пропонуємо спорожнити ванну ... 
- А все зрозуміло! Здорова людина обов'язково скористається кухлем, а не ложкою! 
- Аж ніяк! Здоровий просто витягне пробку.
І в цьому жарті є найцінніша здатність, якою наділила природа кожного з нас - вихід за межі поставленого умови. 
У випадку з почуттями - відчуття, усвідомлення, вибори, переживання - все це - деякі умови, які ставить нам життя і навколишній світ. Можна, та й вартує, віддаватися їм. Відомо ж, що не помічаючи ті чи інші свої почуття, втрачаючи чутливість ми травмуюємось не тільки психічно, але і фізично. 
Ось тільки важливо усвідомлювати той факт, що ми не ідеальні. Скільки не розвивай чутливість, не розширюй свідомість, не здобувай свободу вибору - все помітити, відчути й усвідомити неможливо. У одиницю часу ми здатні обробити не всю інформацію, доступну в просторі, а тільки дуже маленьку частину тієї, яку здатні помітити наші органи чуття. Важливість цього факту важко переоцінити. 
Кожен з нас потрапляв у життєві ситуації, в яких траплялося щось екстраординарне і незвичне, коли те чи інше почуття, наприклад страх, ставало настільки сильним і всепоглинаючим, що змусило забути цей цінний факт. Так формується тупік, ну або травма, коли ми вибираємо не вірити в можливість переживання ситуації, що склалася, коли ми віримо тільки в те, що все, що ми бачимо, це межа наших можливостей і цьому неможливо допомогти. 
Подібний вибір робить нас менш чутливими. Корисно, а в разі надзвичайних ситуацій - це нас спасає. Біда, якщо такий вибір стає життєвим. Тоді з'являється звичка здаватися і відключатися в місці появи будь-чого, що може нагадати або просто привести до схожих почуттів. Але у нас і досі залишається надія, факт, що і тут ми можемо завжди подивитися ширше, вийти за рамки умов, в яких опиняємося і спробувати помітити те, від чого убезпечує нас звичка. Потрібно лише невелике зусилля, спрямоване на зауваження нового і незвичного для нас. 
Але важливо не те, звідки сили брати на необхідне зусилля, а важливо пам'ятати, що нам завжди доступно більше, ніж ми насправді бачимо.
Цього достатньо для переживання того, з чим ми зіткнулися.

Про Автора

Картинка користувача podarok.

Андрій Поданенко

Запис на консультацію +38(063)244-61-78

Діалоговий гештальт-терапевт, гештальт підхід.
ще про автора