Криза інституту шлюбу. Психотерапія сім'ї

шлюб

Tags: 

Шлюб - це соціальна форма, створена для задоволення потреб сім’ї в соціумі. При відсутності соціуму - шлюб непотрібний, так як фізіологічно ми здатні народжувати дітей без соціальних інститутів.
На сьогодні світова історія нараховує різноманіття форм шлюбних відносин, це гетерогенні і гомогенні шлюби, при різній кількості людей в них.
Мабуть самим першим завданням шлюбу є вирощування людей. Як би це не звучало цинічно, але саме на інститут сім’ї держава покладає завдання по соціалізації людей. Дитина із самого маленького отримує базові навики життя в системі з чітко окресленими границями і правилами всередині і зовні. 
Хочу одразу розділити поняття сім’ї та шлюбу. Сім’я - це поняття, що описує систему, базовану на родинних зв’язках, в той час як шлюб - це юридичне і соціальне відображення форми сім’ї в державі. Це значить, що сімейні стосунки можливі і без шлюбних, коли норми регулюються відносинами, а не правилами і нормами, що пропонуються зовнішньою системою. Існує також зворотнє поняття, коли є шлюб, але як такої сім’ї - немає. Це фіктивні шлюби, для задоволення тих чи інших потреб системи, без ідеї створення сім’ї. 
Якщо дивитись на сучасну статистику в Україні, то можна говорити про кризу інституту шлюбу. За кількістю розлучень ми лідируємо серед європейських країн. Особисто для мене це значить, що сучасна форма існування держави не забезпечує підтримки існуючої форми шлюбу. Договір, якого потребують сім’ї для укладання шлюбу різниться із тим, який обслуговує держава і люди вибирають інші форми. Значну частину на себе відтягують саме громадянські шлюби, без юридичної фіксації в системі держави. Як на мене - то саме громадянська форма існування сім’ї найбільше відображає ті рамки, які потребує сімейна система в державі.
Шлюб - це система договірних відносин і вивчати і розглядати її варто саме на системному рівні. Це значить, що існують стосунки всередині шлюбу між окремими його членами і стосунки системи з зовнішнім світом. Для прикладу, відносини чоловіка в шлюбі із роботодавцем мають інший характер і правила, на відміну від того, які відносини між тим же роботодавцем і людини, що не перебуває в шлюбі. Це ж саме розпосюджується не тільки на відносини трудового характеру. Наявність шлюбу змінює більшість стосунків на всіх рівнях життя.
Якщо розглядати кризу, існуючу в Україні, то можна зробити висновок, що система цінностей, яку пропонує інститут шлюбу, не підходить людям, які проживають в державі. Я особисто не візьмусь судити, кому насправді потрібно мінятись - людям, чи державним нормам, а спробую глянути на цей стан подій під призмою психотерапії.
Психотерапія, зокрема діалогова модель гештальт терапії, призвана обслуговувати потребу людей в відновленні переживань, чутливості і свободи вибору. В контексті шлюбних стосунків це має як позитивне, так і негативне значення. Шлюб - це система, яка обмежує людину своїми нормами і правилами. А отже, в результаті успішної психотерапії, в людини буде з’являтись більше бажань, почуттів і свобод. І для системи шлюбу це небезпечно, так як навантаження на ці обмеження будуть зростати. З іншого боку - саме обмеження формують ті чи інші почуття, цінності, і життєздатність переживання цих почуттів також може формуватись шляхом психотерапії, тим самим укріплюючи шлюб. В даному випадку на арену виходить мотив, який штовхає людей, що приходять на терапію. 
Враховуючи те, наскільки тривалу історію нараховує інститут шлюбу, особисто я вважаю, що в шлюбі можна задовольнити більшість потреб, які виникають під час життя людини. Звісно, що для одних потреб шлюб підходить краще, для інших - гірше. І в випадку, коли більшість потреб людини не можуть бути задоволені системою шлюбу - швидше за все вона і не вибере її, або вибере і спроба буде невдалою. Думаю саме це і формує сумну статистику України. Цінність шлюбу не стоїть сьогодні на лідируючих позиціях в державному управлінні, навіть президент - і той має сумнівне по якості шлюбне життя. Як на мене це теж відображає цінності, що формуються в державі.
Інша сторона шлюбу - це шлюб, який пропонує нам релігія. В Україні переважаючою є християнство і в християнстві шлюб - це назавжди. Люди, які клянуться перед Богом - пов’язані на все життя і дана духовна цінність також досить сильно впливає на шлюб. З огляду на вплив релігії, порівнюючи захід і схід України - кількість успішних шлюбів на більш релігійному заході вища, чим на індустріалізованому сході. Як на мене тут відіграє роль саме шлюб церковний.
В психотерапії існує спеціальна форма - сімейна терапія, яка покликана для роботи в системі цінностей інституту сім’ї. Статистика успішної сімейної терапії показує чималий відсоток розлучень. По деяких даним від 40% до 63%. І причиною тут є мотиви і культура психотерапії в нашому суспільстві - до психолога сім’я найчастіше приходить саме в період негараздів. А це - прямий шлях до розлучення. Нажаль, культура профілактики стосунків тільки формується. Мало сімей приходять на терапію для підтримання і підвищення якості життя в системі шлюбу. Думаю, що формування такого роду культури ще попереду в нашій державі. І статистика в тому випадку буде зовсім інша. В моїй особистій практиці є кілька успішних прикладів сімейної психотерапії з мотивом збереження сім’ї при відсутності проблем і це є показовим для мене. 
Як рекомендація - не варто думати, що психотерапія - лише для вирішення проблем. Це міф. Психотерапія - це чудовий інструмент для життя, який дозволяє підвищити його якість і при збереженні границь системи, в якій ви живете.
 

Про Автора

Картинка користувача podarok.

Андрій Поданенко

Запис на консультацію +38(063)244-61-78

Діалоговий гештальт-терапевт, гештальт підхід.
ще про автора