Колись, коли я ще й не знав про існування такої професії, як психотерапевт, я займався професійно ремонтом складної електроніки. І почалося все з фрази, яку мені мій батько сказав:

- Ремонт електроніки - це наука про контакти. Поломка - це або контакту немає, там, де він необхідний, або контакт є там, де його не повинно бути. 

І я якось дуже сильно запам'ятав цю мудрість, постійно підкріплюючи практичним досвідом.

 

Час минув, ремонтом електроніки я більше не займаюся, та й професію змінив на психолога, але от цікаво - мудрість то по сьогодні працює. 

Всі проблеми в психотерапії - це той же контакт. А точніше - порушення границі-контакту.
 

До мене приходять і особисто кажуть, просять:

- Андрій, не можу зав'язати стосунки. Ну ніяк.

Або другий варіант

- Як мене дістали ці стосунки з моїм партнером. Життя немає. Допоможіть.

 

Я спочатку не звертав уваги на схожість між тією фразою телемайстра і ситуаціями в психотерапії і життя, але от останнім часом навіть при перегляді кінофільмів і спостереженнями в житті та практиці став відзначати, що фраза - працює на всі 100%.

Або страх, недовіра, роздратування, тривога так зашкалюють, що підступитися до такої людини не можуть навіть психотерапевти зі стажем, не кажучи вже про людей, у яких немає таких навичок будувати відносини - немає контакту, де він необхідний.

Або ж чутливість до своїх бажань, потреб, злості, відразі, страху настільки втрачені, що болісні відносини, які виходять, можуть називатися максимум "ми", але ніяк не "я" і "він" окремо - є контакт, де його не потрібно.
 

Та ну кинь, скажете ви, електроніка - набагато простіше, ніж людські стосунки. Там знайшов обгорілий або закорочений елемент, замінив його і все працює далі.

Ось тільки я зараз вже не погоджуся з цим.

 

Як показує практика, "ремонт" в кабінеті психолога - це пошук обривів і коротких замикань, тільки слова інші а сам пошук - довший. Звичайно - замінювати ніхто нічого тут не може, але от відновлювати (створювати втрачене) або руйнувати (відкидати зайве) - можемо. 

Втрачена чутливість, через що або не наближаємося (втрачена чутливість до ніжності, наприклад), або наближаємося до відрази (втрачена чутливість до злості).

Занадто велика чутливість (до страху) - не підпускаєм до себе нікого на близьку відстань, або наближаємося дуже стрімко (якщо чутливість до тривоги і роздратування зашкалює), тим самим теж отганяем від себе всіх, або підпорядковуємо владою.

Не усвідомлюємо своїх потреб і бажань - їмо їжу, яка нам не подобається, робимо справи, від яких немає задоволення, живемо не своє життя, підпускаючи інших занадто близько, "закорачівая контакти".

Аналогія - вірна, процес відновлення - різний.

 

В електроніці - знайшов, замінив, віддав щасливому власнику виріб.

А в терапії - знайшли (саме знайшли, так як процес спільний) і ... Усвідомили збій у самого власника. 

Але от замінити - неможливо. Можливо тільки або оживити, виростити, адаптуватися, або послабити вплив, оживляючи і відновлюючи чутливість в результаті порушень.

Це як пробувати ремонтувати телевізор під напругою, включеним в мережу. 

Хоча в тому, що живу людину в процесі терапії не можна відключити - є плюс. І полягає він у тому, що у разі телеремонта - майстер - він фахівець і експерт по телевізорах. А у випадку психотерапії - ні про яке експертне мислення і речі бути не може. Експертом з свого життя є сам клієнт. Терапевт же залишається поруч, допомагаючи клієнту стати цим експертом, звертаючи увагу на зупинки і проскакування.

Неможливо психологу зазирнути всередину і вивчити клієнта, можна тільки перебувати поруч і пробувати будувати відносини з тим, що є, повільно, вирощуючи як у себе, так і у клієнта унікальні навички переживання. Звертати увагу на особливості і страхуючись по шляху від всіляких "перегорань" і помилок, в надії отримати те, що потрібно клієнту. І в результаті, пройшовши один раз по стежці переживання, можливо наступного разу, вже більш впевнено і з меншими енерговитратами отримати від життя бажане.

 

PS. Мені часто задають питання по типу

І подібні. 

І моя особиста позиція - можна. Можна самостійно "відремонтувати телевізор". 

Ось тільки врахувати потрібно, що телевізор - це ви!, І якщо щось піде не так - "запобіжники" перегорять у вас і поруч не буде того, хто знає, як бути в таких ситуаціях і як відновити "контакт".
Самостійно - ризик і наслідки - більші і складніші!